Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року Справа № 903/667/14 Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Тойс", м. Київ

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.11.2014

зі справи № 903/667/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Тойс", м. Київ (далі - Товариство)

до відповідача приватного підприємства "Санте Люкс", м. Луцьк, Волинська область (далі - Підприємство)

про стягнення 442 005,85 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Дорфман І.О.;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року Товариство звернулося з позовом, згідно з яким, уточнивши свої вимоги, просило стягнути 283 684,93 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду Волинської області від 24.09.2014 у справі № 903/667/14 (суддя Кравчук А.М.), яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 (колегія суддів у складі: суддя Дужич С.П. - головуючий, судді Крейбух С.П. і Саврій В.А.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 24.09.2014, постанову суду апеляційної інстанції від 25.11.2014 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Як встановлено судами, 01.09.2010 Товариством (постачальником) та Підприємством (покупцем) було укладено договір поставки №02/356/1-сл (далі-Договір), згідно з умовами якого, з урахуванням підписаного сторонами протоколу розбіжностей, постачальник зобов'язався поставити товар партіями згідно з накладними у відповідності до замовлень, а покупець - приймати та оплачувати товар.

Відповідно до пунктів 3.1, 4.2 Договору асортимент та кількість товару погоджується сторонами у замовленні і зазначається у накладних на відпуск товару, який постачається протягом 7-ми календарних днів з моменту погодження замовлення.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що поставка товару здійснюється у відповідності із замовленням покупця та товар доставляється транспортом і за рахунок постачальника. Базовими умовами поставки товару покупцю є поставка товару на умовах DDP (згідно з правилами ІНКОТЕРМС 2000): склад покупця до рампи або іншої розвантажувальної площі. У випадку постачання товару на інших умовах відповідні умови зазначаються у заявці покупця.

Згідно з пунктами 4.7, 4.12-4.13 Договору перехід права власності на товар та ризик випадкової загибелі чи пошкодження відбувається в момент підписання уповноваженими представниками сторін накладної, факт підписання якої засвідчує повне виконання постачальником своїх зобов'язань перед покупцем. Товариство складає видаткову та податкову накладні, надсилає їх на поштову адресу відповідача, а останній протягом 7-ми робочих днів з моменту отримання накладної зобов'язаний підписати та скріпити її печаткою та відправити постачальнику поштою або кур'єром.

Пунктами 5.2, 6.1 Договору встановлено, що ціна товару погоджується сторонами та зазначається в замовленні, яке втрачає силу після підписання накладної, а оплата за товар здійснюється в міру його реалізації протягом 14-ти календарних днів з моменту надання звіту покупця, який надається 1-го та 15-го числа кожного місяця.

Відповідно до пунктів 12.4, 12.5 Договору, (в редакції додаткової угоди від 11.10.2012 № 2), у випадку прострочення покупцем оплати за реалізований товар та/або надання звіту про реалізований товар більш ніж на 14 календарних днів Товариство має право вимагати повернення нереалізованого товару, а Підприємство зобов'язано виконати таку вимогу протягом 30-ти робочих днів з моменту її отримання. При цьому якість товару, що підлягає поверненню, має бути такою ж самою, що і на момент його поставки, товар повинен бути упакований відповідно до вимог виробника і чинного законодавства України, на товарі, тарі тощо повинні бути відсутні та будь-яким чином до них не прикріплені ярлики, бірки, позначки, цінники, штрих-коди, наклейки, технічні пристрої для запобігання крадіжкам тощо, яких не було на момент постачання товару. Постачальник залишає за собою право не приймати товар, який не відповідає вимогам, встановленим у цьому пункті і вимагати відшкодування вартості такого товару. Покупець повинен відшкодувати вартість неякісного повернутого товару протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги від постачальника. У випадку неповернення Підприємством товару на вимогу Товариства, в строки та на умовах відповідно до п.12.4 договору весь такий товар вважається реалізованим, не підлягає поверненню та повинен бути повністю оплачений протягом 45-ти календарних днів з дати отримання вимоги постачальника про повернення нереалізованого товару відповідно до п.12.7 договору.

Судами також встановлено, що 28.01.2014 Товариство звернулося до Підприємства з повідомленням № 78 про розірвання Договору, в якому вимагало протягом 30 днів провести звірку взаєморозрахунків, розрахуватися за поставлений і реалізований товар та здійснити повернення нереалізованого товару. На що відповідач 27.02.2014 листом №14 повідомив позивача про відсутність заперечень щодо розірвання Договору та зобов'язався повернути нереалізований товар і розрахуватися за реалізований протягом 30 робочих днів - до 13 березня 2014 року.

27.02.2014 позивач звернувся до відповідача з претензією №168 щодо прострочення повернення товару, в якій просив сплатити загальну суму боргу у розмірі 552 983,16 грн. та зазначив, що відповідач проігнорував вимоги, викладені в листі від 28 січня 2014 року, а відтак у порядку п.12.5 Договору поставлений відповідачу товар вважається реалізованим, не підлягає поверненню та повинен бути повністю оплачений протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів.

У цьому зв'язку 07.03.2014 Підприємство згідно з видатковою накладною (повернення) №000021 та товарно-транспортною накладною №21 відправило на адресу Товариства залишковий товар на суму 283 684,93 грн., однак автомобільним перевізником Марчуком В.М. та експедитором Лемищуком С.П. було складено акт про відмову від прийняття товару представниками постачальника.

30.04.2014 сторонами було складено акт звірки розрахунків, яким було встановлено заборгованість відповідача у розмірі 534 632,29 грн.

Крім того, судами було встановлено, що в період з 30.10.2012 по 28.05.2014 позивач поставляв, а відповідач приймав товар за Договором, у зв'язку з чим сторонами були складені відповідні видаткові накладні.

Наполягаючи на задоволенні позовних вимог, Товариство неодноразово їх уточнювало в ході розгляду справи та остаточною була визначена сума заборгованості у розмірі 283 684,93 грн., яка утворилася у зв'язку із залишком у відповідача поставленого та нереалізованого ним товару.

Сукупності встановлених у справі обставин суди дали належну оцінку і, з урахуванням вимог ст.ст. 613, 651, 653 ЦК України, дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому суди правильно виходили з того, що Товариство, наполягаючи на задоволенні своїх вимог, необґрунтовано посилалося на пункти 12.4, 12.5 Договору, оскільки з його розірванням, яке відбулося за взаємною домовленістю сторін, відпали підстави для застосування будь-яких передбачених ним положень. У цьому ж зв'язку суди правомірно взяли до уваги, що свій обов'язок з повернення позивачу частини нереалізованого товару на суму 283 684,93 грн. відповідач намагався виконати, але Товариство відмовилося від його прийняття, посилаючись на те, що він не відповідав вимогам п.12.4 Договору, не подавши у цьому зв'язку відповідних документів на підтвердження наявності недоліків у ньому.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що наведені у касаційній скарзі доводи по суті зводяться до переоцінки поданих за справою доказів і правильності висновків судів не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 24.09.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 у справі № 903/667/14 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Тойс" - без задоволення.

Суддя В.Селіваненко Суддя І.Бенедисюк Суддя В.Харченко